Вільногірська загальноосвітня школа №5
Середа, 20.09.2017, 11:24
ГоловнаРеєстраціяВхід Вітаю Вас Гость | RSS


Тільки Українське радіо-онлайн

Меню сайту

Запитуйте - Відповімо

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук по сайту

Календар новин
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода у Вільногірську

Шкільне наукове товариство учнів "Еврика" Вільногірської ЗОШ №5


Етапи підготовки науково-дослідницької роботи учнів

1) Вибір теми наукового дослідження (визначення не повністю вирішеної наукової проблеми чи аспекту; об’єкта й предмета дослідження, його мети і завдань, складання попереднього плану майбутньої наукової роботи, ознайомлення з правилами її написання та оформлення).
2) Опрацювання літератури й джерел, необхідних для досягнення мети дослідження та уточнення плану науково-дослідницької роботи.
3) Написання «чорнового» варіанту науково-дослідницької роботи й подання його для перевірки науковим керівником.
4) Редагування роботи, оформлення її «чистового» варіанту.
5) Підготовка до захисту науково-дослідницької роботи.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ПО НАПИСАННЮ НАУКОВОЇ РОБОТИ ШНТУ

1. Правила оформлення науково-дослідницької роботи та рекомендації до написання її основної частини

Науково-дослідницьку роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Текст друкують через півтора міжрядкові інтервали, з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word, розміром 14pt, відступом для абзацу в 1 см, з вирівнюванням за шириною рамки та автоматичним розставленням переносів. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору (при написанні формул і графічних рисунків використовують чорнила або пасту тільки чорного кольору).

Текст роботи повинен бути вичитаним (не містити граматичних, орфографічних і друкарських помилок). Тому надрукований «чорновий» варіант роботи слід обов’язково подавати науковому керівникові – для редагування по змісту. Допускається виправлення не більше двох помилок на сторінці (шляхом підчищення або зафарбування білою фарбою). При більшій кількості помилок сторінку слід передрукувати.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи й підрозділи (а за потребою – на пункти і підпункти).

Назви заголовків у змісті й тексті роботи повинні повністю співпадати. Заголовки структурних частин науково-дослідницької роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ …, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) у тексті друкують великими літерами, симетрично до центру сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої заголовної – великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовків не ставлять (якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою). Відстань між заголовками основних структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ …, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) та текстом повинна становити 3-4 інтервали. Заголовки пунктів у тексті роботи друкують маленькими літерами (крім першої заголовної) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту, без відступів, з крапкою у кінці. Усі заголовки краще виділяти напівжирним шрифтом (що не є обов’язковою вимогою).

Кожну велику структурну частину роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ …, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) треба починати з нової сторінки. Підрозділи починають після 3-4 інтервалів пропуску на тій же сторінці − за логікою викладення тексту, після попереднього підрозділу.

Першою сторінкою науково-дослідницької роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації. На титульному аркуші та другій сторінці, на якій друкується зміст роботи, номер сторінки не ставлять. Усі інші аркуші роботи послідовно нумерують (номер ставиться у верхньому правому куті, без крапки у кінці).

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, рисунків, таблиць, формул, списку джерел здійснюють за допомогою арабських цифр, без знака №.

Звертаємо увагу на правила нумерації розділів, підрозділів, пунктів основної частини роботи. Їх нумерація у текстовій частині роботи повинна бути такою ж, як і в змісті роботи. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ». Після номера крапку не ставлять, а потім з нового рядка симетрично до країв сторінки (по центру) дають великими буквами назву розділу.,

Часто перший розділ роботи починається з викладення основних теоретичних і методичних положень дослідження (теорій, гіпотез, концепцій, провідних ідей, методики дослідження тощо), основних етапів розвитку наукової думки за викладеною проблемою.

Підрозділи роботи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядку підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу теж ставлять крапку, а потім у тому ж рядку дають заголовок підрозділу (слово «підрозділ» не пишуть). Наприклад:
1.1. Географічне положення
1.2. Геологічна будова і рельєф

Таблиці та ілюстрації (карти, графіки, схеми, оригінали фотографій) в науково-дослідницькій роботі необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих аркушах включають до загальної нумерації сторінок (ставлять номер у їх верхньому правому куті). Якщо розмір таблиці або ілюстрації більше формату А4, то їх слід розмістити в додатку. Ілюстрації і таблиці на окремому аркушеві слід розміщувати таким чином, щоб їх можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи. Нумерацію ілюстрацій і таблиць можна виділяти курсивом, а їх назви – напівжирним шрифтом (не курсивом).

Усі ілюстрації позначають словом «Рис. …» і нумерують послідовно в межах кожного розділу (виняток становлять ілюстрації додатків, які нумеруються особливим чином). У ВСТУПІ ілюстрації не розміщують. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації. Номер ілюстрації, її назва (при необхідності − пояснювальні підписи) розміщують безпосередньо під ілюстрацією, посередині відносно неї і країв аркуша (а якщо ілюстрація невелика – то поруч з нею). Цифровий матеріал і порівняння, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблиця подається після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи, або з поворотом за стрілкою годинника.

Таблиці, як і рисунки, нумерують послідовно в межах кожного розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках, які нумеруються особливим чином).

Слід намагатися викласти думки інших авторів своїми словами. При непрямому цитуванні чи згадці роботи або її автора сторінки не вказують, а записують у квадратних дужках тільки номер джерела. При цьому потрібно бути гранично точним у викладенні думок автора цитованої праці, коректним щодо оцінювання його результатів.

Існують певні традиції у писемній науковій мові. Емоційні мовні елементи в наукових роботах застосовувати не прийнято. Як не прийнято висловлювати різкі судження щодо наукових позицій інших осіб. Якщо в тексті згадуються персоналії, то їх ініціали ставляться перед прізвищем (І. П. Сидоренко).

Викладення матеріалу слід вести переважно від третьої особи («на нашу думку…», «ми вважаємо …», «автор вважає за доцільне …», «звернімо увагу на …», «перейдемо до розгляду …», «усе зазначене вище дає підставу зробити висновок про …»). Речення повинні бути короткими але логічно завершеними. Складнопідрядних речень слід уникати. У межах одного абзацу одне речення повинно витікати із попереднього і бути логічно пов’язаним із наступним.

Як правило, виконаний «чорновий» варіант роботи має більший за рекомендований обсяг. Не треба боятися скорочувати написане, ще раз переосмислюючи зміст роботи – від цього її текст тільки виграє.

2. Написання вступу

Вступна частина науково-дослідницької роботи повинна мати кілька обов’язкових складових частин, які можна виділити у тексті.

Актуальність теми – це коротке обґрунтування необхідності й своєчасності проведеного дослідження, виконання якого зумовлено недостатньою висвітленню в науковій літературі даної проблеми чи її аспекту, а також необхідністю його виконання для вирішення певних практичних потреб суспільства. Автор повинен шляхом критичного аналізу наявної літератури з даної проблематики показати, який саме аспект проблеми недостатньо вирішений; окремим абзацом чітко сформулювати основну суть наукової чи практичної проблеми, яка буде вирішуватися.

Огляд виконаних раніше досліджень не означає простого переліку джерел. Огляд повинен бути саме критичним аналізом (хто із попередників і в яких працях раніше розглядав цю проблему; на які аспекти звернув увагу, а на які – ні; з якими положеннями й висновками цих робіт можна погодитися, а з якими – ні). Після згадки автора чи праці у квадратних дужках слід роботи посилання на його номер у списку джерел. Наприклад: «Проблемою загальнонаукового кліматичного районування території України займалися Б. П. Алісов [2], та М. І. Щербань [41]. Емоційно-естетичні аспекти при обґрунтуванні актуальності теми суперечать формальним ознакам науково-дослідницької роботи.

Мета дослідження – це те, чого прагне досягти дослідник у своїй науково-дослідницькій праці. Як правило, її формулюють одним реченням. У цьому формулюванні вказують наукову проблему, яка вирішується і шляхи її вирішення. Приклади формулювання мети дослідження: «Виявити закономірності формування територіальної структури господарства … району впродовж ХХ століття»; «Проаналізувати чинники формування та закономірності поширення природних та антропогенних ландшафтів території …»; «обґрунтувати доцільність виділення … ландшафтного заказника, як території …» тощо. Мета дослідження знаходить відображення у назві науково-дослідницької роботи.

Завдання дослідження – це його складові частини (окремі кроки), виконання яких обумовлює досягнення поставленої мети. Зазвичай завдання формулюють у формі їх перерахування через дефіс (або цифровою нумерацією), із застосуванням слів і словосполучень: ─ вивчити …; ─ проаналізувати …; ─ виявити …; ─ обґрунтувати …; ─ розробити; ─ показати роль … . Як правило, кількість завдань відповідає кількості підрозділів дослідження; кожному завданню повинен відповідати певний висновок у кінці роботи.

Кожна наука має певний об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження – це предмет матеріального світу, явище, певні властивості, а також зв’язки між явищами та властивостями дійсності. Об’єктами фізико-географічних досліджень є природні компоненти, фізико-географічні явища, природні комплекси певної території. Об’єктами суспільно-географічних досліджень є різні складові частини територіальної організації суспільства (країни, регіони, адміністративно-територіальні одиниці, територіально-виробничі комплекси, галузі господарства, системи розселення тощо).

Предмет дослідження – це визначення найбільш значущих властивостей і зв’язків об’єкта, важливих для проведення даного дослідження. Предмет і об’єкт дослідження співвідносяться між собою як часткове і ціле (загальне). Виділяється саме та його частина властивостей об’єкта, на який спрямовується основна увага дослідника. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є територія … району … області, то предметами досліджень можуть бути: закономірності територіальної організації його господарства; географічні аспекти екологічної мережі; особливості прояву чинників кліматоутворення тощо. Предмет дослідження відображається у формулюванні його мети і в назві науково-дослідницької роботи.

У вступі також слід коротко зупинитися на науковій новизні дослідження (якщо вона є). Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано …, удосконалено …, дістало подальший розвиток …). Наукова новизна має теоретичний, методичний і регіональний аспекти.

Якщо в роботі є практичне значення, то його теж слід підкреслити (як використовуються чи можуть використовуватися результати дослідження або розроблені в ньому рекомендації).

Необхідно звернути увагу на викладення особистого внеску автора у досягнення результатів дослідження. Слід підкреслити, що саме зроблено автором особисто, а що і в кого було запозичене.
Запозичення – це нормальне явище для науково-дослідницької роботи учня, якщо воно зроблено коректно (є посилання на опубліковані й неопубліковані джерела інформації, у тому числі – на звіти наукових організацій і сайти з мережі Інтернет). Прийнято виражати вдячність організаціям і окремим особам, які надали джерела інформації, що були необхідні дослідникові для досягнення мети.

У кінці вступної частини коротко обґрунтовують структуру науково-дослідницької роботи (її поділ на розділи й підрозділи), указують назву й анотують зміст розділів, називають загальний обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел.

3. Рекомендації по написанню висновків до роботи

ВИСНОВКИ у кінці науково-дослідницької роботи – її обов’язкова структурна частина, в якій даються відповіді на проблеми і завдання, поставлені у ВСТУПІ. Висновки – це не коротка анотація роботи. Це її найважливіші положення, достовірність яких авторові потрібно буде захистити на наступному етапі конкурсу. Тому вони повинні бути повністю аргументованими і доведеними.

На початку висновків повинно бути резюме про сучасний стан вирішення проблеми, над якою працював дослідник. Потім автор розкриває методи вирішення поставленої у роботі проблеми. Кожному сформульованому у ВСТУПІ завданню повинен відповідати чіткий висновок, який ґрунтується на результатах самостійного дослідження автора. Тому іноді кожен висновок виділяють так, як завдання у вступній частині роботи (дефісом, цифровою нумерацією).

Крім відповідей на завдання у висновках вміщують основні практичні результати, одержані в роботі, формулюють рекомендації щодо їх використання.

Отже вступ і висновки – дуже відповідальні структурні частини дослідження, які слід узгоджувати між собою наприкінці виконання роботи.

4. Складання списку використаних джерел

За рекомендаціями Вищої атестаційної комісії (ВАК) України, є два основних способи складання списку використаних джерел:
1) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;
2) у порядку черговості появи посилань у тексті (цей спосіб рекомендований для написання дисертацій).

До списку джерел включають тільки ті з них, на які є посилання в тексті роботи.

5. Критерії оцінювання захисту науково-дослідницьких робіт

1) аргументація вибору та розкриття теми дослідження з урахуванням власного вкладу дослідника;
2) логічність, послідовність, лаконічність викладання матеріалу, використання наочних матеріалів;
3) компетентність (повнота і вичерпність відповідей), культура мовлення, дотримання етичних норм спілкування;
4) активна кваліфікована участь у веденні дискусії.


Оформлюємо тези до науково-дослідницької роботи

Приклад написання та оформлення тез:

Орієнтовна структура тез:

  • Тема роботи
  • Автор (ПІБ, клас, фотографія)
  • Науковий керівник (ПІБ, вчитель з якого предмету, фотографія)
  • Тези з роботи (1-2 абзаци)
  • Мета роботи (1-2 речення)
  • Завдання, поставлені для здійснення мети (4-6 завдань)
  • Об’єкт дослідження (1 речення)
  • Предмет дослідження (1 речення)
  • Наукова новизна очікуваних результатів (кілька речень)
  • Теоретичне та практичне застосування результатів роботи

Зразок титульного аркушу для роботи ШНТУ (DOC у ZIP-архіві)- СКАЧАТИ
Copyright Vilnogirsk_school5 © 2017 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz